Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 920/147/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Мачульський Г.М., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Шелегеда О.І., дов. №75-юр від 27.10.2015р.;від відповідача:Верьовкін С.В., дов. №2812/03.01.02-17 від 24.11.2015р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСумської міської радина постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р.у справі господарського суду№920/147/16 Сумської областіза позовомСпільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю)до Сумської міської радипровизнання незаконним та скасування рішення, внесення змін до договору оренди земліВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р. у справі №920/147/16, задоволені позовні вимоги. Визнано незаконним та скасовано рішення Сумської міської ради №293-МР від 27.01.2016р. про відмову Спільному українсько-білоруському підприємству "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р., укладеного між Сумською міською радою та Спільним українсько-білоруським підприємством "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О. 17.03.2006р. (запис у реєстрі №466), зареєстрованого у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", запис від 07.12.2006р. за №040661201261 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 22.02.2016р. до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. в редакції, викладеній у резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Сумська міська рада, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2016р. №08.03-04/4747 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №920/147/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Мачульський Г.М., Рогач Л.І.

Ухвалою від 04.10.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2016р. оголошено перерву у судовому засіданні до 25.10.2016р.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 44 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 25.10.2016р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Сумської міської ради підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006р. №1627-МР "Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради" 17.03.2006р. між Сумською міською радою (орендодавець) та Спільним українсько-білоруським підприємством "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки під розміщення парковки легкового автотранспорту площею 0,12 га по вул. Набережна р. Стрілки у м. Суми, зареєстрований 07.12.2006р. за №040661201261 у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", строком до 22.02.2016р.

Відповідно до п. 2.2 договору після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення

02.10.2014р. між цими ж сторонами укладений договір про внесення змін до вищезазначеного договору оренди (зареєстрований 02.10.2014р. за №7194230), умовами якого уточнена адреса орендованої земельної ділянки - м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1; змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік та розмір орендної плати. Інші умови договору оренди залишено без змін.

Суди встановили, що позивач належно виконував свої обов'язки за вищезазначеним договором оренди та маючи намір продовжити строк його дії, 22.12.2015р. направив відповідачу відповідний лист-повідомлення №02/09-020042 (отриманий відповідачем 29.12.2015р.) з проектом додаткової угоди від 22.12.2015р. до зазначеного договору оренди.

Господарські суди попередніх інстанцій, виходячи з копії витягу з протоколу №7 від 11.01.2016р. засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології (на яке не запрошувався та не був присутній позивач), зазначили, що комісія прийняла рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки без наведення будь-яких підстав для цього та рекомендувала Сумській міській раді, зокрема, підтримати даний проект рішення.

Судами встановлено, що орендодавець в будь-якій формі та спосіб не повідомляв орендаря про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Сумська міська рада, розглянувши звернення орендаря (позивача), звернення Споживчого товариства "Майбутнє" від 08.09.2015р., акт обстеження земельної ділянки по вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1, з посиланнями на протокол засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради від 11.01.2016р. №7, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", прийняла рішення від 27.01.2016р. №293-МР, яким відмовила Спільному українсько-білоруському підприємству "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) у поновленні договору оренди земельної ділянки. При цьому в зазначеному рішенні не міститься заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі.

Судами зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про розгляд вищезазначеного питання на сесії Сумської міської ради 27.01.2016р.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою.

Фактично це можливість володіти та користуватись орендованою земельною ділянкою шляхом здійснення конкретних дій - реалізації такої можливості (правореалізації).

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у частинах 1 - 5 ст. 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови дотримання встановленої цією нормою певної процедури і строків, зокрема своєчасного звернення з проектом додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі і безпосередньо пов'язана з волевиявленням сторін.

Другою правовою конструкцією є пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

У цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства" вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998р. та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991р., визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991р. Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", а відтак місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради №293-МР від 27.01.2016р. про відмову Спільному українсько-білоруському підприємству "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Щодо іншої частини позовних вимог слід зазначити, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої-п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 наведеної вище статті. Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, яку з правових конструкцій обрано позивачем при звернені до суду з даною позовною заявою для захисту порушеного права.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини, пов'язані з наміром Сумської міської ради використовувати земельну ділянку для власних потреб, в тому числі наявність доказів, які б свідчили про відповідні наміри, оскільки, як вже зазначалось вище, Сумська міська рада в рішенні від 27.01.2016р. №293-МР, яким відмовила позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки розглядала серед іншого звернення Споживчого товариства "Майбутнє" від 08.09.2015р.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-33, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 1117 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р., укладеного між Сумською міською радою та Спільним українсько-білоруським підприємством "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О. 17.03.2006р. (запис у реєстрі №466), зареєстрованого у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", запис від 07.12.2006р. за №040661201261 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 22.02.2016р. до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до місцевого господарського суду. В іншій частині судові акти попередніх інстанцій - підлягають залишенню без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської міської ради - частково задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р. та рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2016р. у справі №920/147/16 в частині задоволених позовних вимог про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р., укладеного між Сумською міською радою та Спільним українсько-білоруським підприємством "Укртехносинтез" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О. 17.03.2006р. (запис у реєстрі №466), зареєстрованого у Сумському міському реєстраційному відділенні Сумської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", запис від 07.12.2006р. за №040661201261 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 22.02.2016р. до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. - скасувати, в цій частині справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2016р. та рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2016р. у справі №920/147/16 - залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.М. Мачульський Суддя Л.І. Рогач